градоначальництво

ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦТВО, а, с.

1. У дореволюційній Росії — велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю.

2. Канцелярія градоначальника.

Градоначальництво оголосило премію в десять тисяч золотом тому, хто пізнає народного месника [Г. І. Котовського] і викаже його поліції (Смолич, V, 1959, 29).

Значення в інших словниках

1. градоначальництво — градонача́льництво іменник середнього роду територіальна одиниця іст.  Орфографічний словник української мови
2. градоначальництво — -а, с. 1》 У дореволюційній Росії – велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю. 2》 Канцелярія градоначальника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. градоначальництво — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦТВО, а, с., іст. 1. У дореволюційній Росії – велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю. Севастопольське градоначальництво було утворене в 1878 році, і до його складу увійшли два міста...  Словник української мови у 20 томах