грамотій —
грамоті́й іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
грамотій —
-я, ч., розм. Письменна, грамотна людина. || Освічена людина; книголюб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грамотій —
ГРАМОТІ́Й, я́, ч. 1. розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові – грамотія дома не застала (С. Васильченко); // Освічена людина.
Словник української мови у 20 томах
грамотій —
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками).
Словник синонімів української мови
грамотій —
ГРАМОТІ́Й, я́, ч., розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові — грамотія дома не застала (Вас., Вибр., 1954, 13); // Освічена людина; книголюб.
Словник української мови в 11 томах