грамотій
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів'я); Грамотний — видющий і на все тямущий (прислів'я); — Який там з мене грамотій, — махнув рукою Мар'ян. — Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови