Значення в інших словниках
-
драгун —
драгу́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
драгун —
-а, ч. У царській і деяких іноземних арміях – воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
драгун —
Драгу́н, -на; -гу́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
драгун —
ДРАГУ́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Текля..
Словник української мови в 11 томах
-
драгун —
Драгун, -на м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. ІІІ. 102.
Словник української мови Грінченка