Значення в інших словниках
-
дуалізм —
дуалі́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
дуалізм —
-у, ч. 1》 філос. Вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два начала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; прот. монізм. 2》 книжн. Двоїстість, роздвоєність чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дуалізм —
(від лат. dualis — подвійний) — 1. Д. гармонічний — подвійність основ гармонії, що полягає в єдності двох протилежних ладів мажору і мінору. 2. Д. інтервалів — акустична подвійність інтервалів, утворених різними видами альтерації (напр., до — фа-дієз, до — соль-бе-моль і т.д.).
Словник-довідник музичних термінів
-
дуалізм —
дуалі́зм (від лат. dualis – двоїстий) 1. Вчення, яке виходить з визнання двох першоначал світу – ідеального й матеріального (духу і матерії). Протилежне – монізм. 2. Двоїстість, роздвоєність чогось.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
дуалізм —
У філософії погляд, який допускає одночасне існування у Всесвіті 2 окремих і незалежних один від одного першопочатків, ск. матерії та духу, тіла і душі, добра і зла.
Універсальний словник-енциклопедія
-
дуалізм —
ДУАЛІЗМ (від лат. dualis — подвійний) — філософська позиція, що виходить із визнання подвійності (двоїстості, бінарності) субстанцій, або першоначал світу (духа і матерії); рівнів пізнання (напр.
Філософський енциклопедичний словник
-
дуалізм —
Дуалі́зм, -му, -мові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дуалізм —
ДУАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. філос. Хибне вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два першоначала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; протилежне монізм. 2. книжн. Двоїстість, роздвоєність чого-небудь.
Словник української мови в 11 томах