дуалізм
ДУАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. філос. Хибне вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два першоначала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; протилежне монізм.
2. книжн. Двоїстість, роздвоєність чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)