дійсно

Направду, справді, насправді, доправди, достеменно, нестеменно, суто, див. воістину

Значення в інших словниках

1. дійсно — За спостереженням фахівців, має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, прислівник дійсно; скрізь, окрім деяких випадків (у діловодстві), відчутно сильніше замість нього може виступати слово справді (подекуди насправді).  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. дійсно — ді́йсно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. дійсно — пр., справді, насправді, навсправжки, в дійсності, де факто, на ділі, р. достоту; істинно, воістину, якраз, саме, (після слова) таки; ВСТ. правда, достеменно, ясна річ, безсумнівно, без сумніву, поза всяким сумнівом.  Словник синонімів Караванського
4. дійсно — присл. Те саме, що справді; в дійсності. || Те саме, що достовірно. || у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дійсно — див. звичайно; справді  Словник синонімів Вусика
6. дійсно — НАСПРА́ВДІ (у відповідності до реального стану речей), СПРА́ВДІ, ДІ́ЙСНО, У ДІ́ЙСНОСТІ, ФАКТИ́ЧНО, ПРАКТИ́ЧНО, ДЕ-ФА́КТО книжн., НАСПРА́ВЖКИ (НАВСПРА́ВЖКИ) розм.; ПО СУ́ТІ (перев. при уточненні); НАЯВУ́ (не в мріях, не уві сні).  Словник синонімів української мови
7. дійсно — Ді́йсно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дійсно — ДІ́ЙСНО, присл. Те саме, що спра́вді; в дійсності. -Ви дивуєтесь?.. А воно так дійсно було, — от я вам зараз оповім (Коцюб., І, 1955, 255); — Вже б коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Головко, II...  Словник української мови в 11 томах
9. дійсно — Дійсно нар. = дійсне.  Словник української мови Грінченка