запор —
-у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, із затримкою, випорожнення кишечника. Аліментарні запори — запори, зумовлені характером їжі (легко засвоювана), що не має подразнюючої дії на кишечник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запор —
запо́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
запор —
А, ч. Автомобіль «Запорожець». І запор преться — йому куди ж проти мерсюка?!
Словник сучасного українського сленгу
запор —
ЗАПО́Р, у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, з затримкою, випорожнення кишечника. Клінічна картина хронічного коліту характеризується поносами, які чергуються іноді з запорами (Лікар. експертиза.., 1958, 50).
Словник української мови в 11 томах