запор

ЗАПО́Р, у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, з затримкою, випорожнення кишечника.

Клінічна картина хронічного коліту характеризується поносами, які чергуються іноді з запорами (Лікар. експертиза.., 1958, 50).

Значення в інших словниках

1. запор — -у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, із затримкою, випорожнення кишечника. Аліментарні запори — запори, зумовлені характером їжі (легко засвоювана), що не має подразнюючої дії на кишечник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запор — Замок, колодка, засув, защіпка, див. запірка  Словник чужослів Павло Штепа
3. запор — запо́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. запор — А, ч. Автомобіль «Запорожець». І запор преться — йому куди ж проти мерсюка?!  Словник сучасного українського сленгу