карбюратор —
карбюра́тор іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
карбюратор —
-а, ч., спец. Пристрій, у якому з рідкого палива (бензину, спирту тощо) й повітря утворюється пальна суміш, що надходить до циліндрів двигуна внутрішнього згоряння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
карбюратор —
карбюра́тор (франц. carburateur) пристрій для карбюрації.
Словник іншомовних слів Мельничука
карбюратор —
Пристрій у поршневих двигунах внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням для приготування і дозування паливно-повітряної суміші.
Універсальний словник-енциклопедія
карбюратор —
КАРБЮРА́ТОР, а, ч., спец. Пристрій, у якому з рідкого палива (бензину, спирту тощо) й повітря утворюється пальна суміш, що надходить до циліндрів двигуна внутрішнього згоряння. При роботі двигуна в його циліндри подається горюча суміш палива з повітрям.
Словник української мови в 11 томах