карбюратор
КАРБЮРА́ТОР, а, ч., спец. Пристрій, у якому з рідкого палива (бензину, спирту тощо) й повітря утворюється пальна суміш, що надходить до циліндрів двигуна внутрішнього згоряння.
При роботі двигуна в його циліндри подається горюча суміш палива з повітрям. Ця суміш утворюється в спеціальному пристрої, який називається карбюратором (Автомоб., 1957, 21);
Механізатор хотів потамувати сміх, що вибухав йому в горлі короткими спалахами, як тріск у зіпсованому карбюраторі, але не міг (Добр., Тече річка.., 1961, 235).
Словник української мови (СУМ-11)