Значення в інших словниках
-
кепка —
ке́пка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
кепка —
-и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кепка —
КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (А. Головко); Синю кепку йому з міста батьки привезли (О. Копиленко); Наш провідник .
Словник української мови у 20 томах
-
кепка —
син. широка, пласка: аеродром, кришка унітазу.
Словник жарґонної лексики української мови
-
кепка —
КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О.
Словник синонімів української мови
-
кепка —
КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м’яким дашком, без твердого денця та околички. Синю кепку йому з міста батьки привезли (Коп., Як вони..
Словник української мови в 11 томах