кепка

ке́пка

-и, ж.

Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички.

Значення в інших словниках

1. кепка — ке́пка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кепка — 1. кашкет 2. це кпини  Словник чужослів Павло Штепа
3. кепка — КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (А. Головко); Синю кепку йому з міста батьки привезли (О. Копиленко); Наш провідник .  Словник української мови у 20 томах
4. кепка — син. широка, пласка: аеродром, кришка унітазу.  Словник жарґонної лексики української мови
5. кепка — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О.  Словник синонімів української мови
6. кепка — КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м’яким дашком, без твердого денця та околички. Синю кепку йому з міста батьки привезли (Коп., Як вони..  Словник української мови в 11 томах