Значення в інших словниках
-
колимага —
колима́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
колимага —
-и, ж. Старовинний закритий чотириколісний екіпаж. || ірон. Взагалі громіздкий, важкий і незграбний екіпаж.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
колимага —
КОЛИМА́ГА, и, ж. 1. іст. Старовинний важкий закритий чотириколісний екіпаж. Запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли серед двору, свiдчили, що вiн збирався їхати зовсiм в iнший бiк (С.
Словник української мови у 20 томах
-
колимага —
(-и) ж. 1. крим. Ручний возик. ЯБМ, 1, 449. 2. мол.; авто; жарт.-ірон. Машина, переважно не дуже нова. Андрій знову обійшов свою колимагу: "Жигулі" вліпились не в жарт. (А. Дімаров, Містечкові історії); Така колимага далеко не довезе (Запис 2001 р.). ПСУМС, 35.
Словник жарґонної лексики української мови
-
колимага —
КОЛИМА́ГА, и, ж. Старовинний закритий чотириколісний екіпаж. // ірон. Взагалі громіздкий, важкий і незграбний екіпаж. В Рахові ми вже вийшли з нашої колимаги як друзі й супутники (Томч., Готель.., 1960, 8).
Словник української мови в 11 томах