колодка

1. опецьок, оцупок, ковбан, ковбок, ковбиця, ковбочок, дуплянка, див. чурбан

2. (бджіл) дуплянка, пень, (кайдани) диби, скрипиця

(шевця) копил, копито

(ножа) колодочка

це див. замок

Значення в інших словниках

1. колодка — Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1;VI,VII] — залізний висячий замок [I] — замок [27] — замок висячий [II,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. колодка — коло́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дки  Орфографічний словник української мови
3. колодка — Колода; (під орден) планка; (шевця) копил; (ножа) держак; З. <�висячий> замок; мн. КОЛОДКИ, іс. диби, скрипиці; П. пута; (взуття з дерева) дерев'янки.  Словник синонімів Караванського
4. колодка — див. вулик; держак  Словник синонімів Вусика
5. колодка — [колодка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, мн. колодки, -док дв'і колодкие  Орфоепічний словник української мови
6. колодка — -и, ж. 1》 Зменш. до колода I 1). 2》 Те саме, що колода I 1), 2). 3》 Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль. || розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. колодка — = колодочка деталь смичка струнних музичних інструментів, призначена для регулювання натягання волосин смичка, яке здійснюється за допомогою спеціального гвинта.  Словник-довідник музичних термінів
8. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І.  Словник української мови у 20 томах
9. колодка — колодка: ◊ пи́сок на колодку → писок  Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. колодка — заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І.  Фразеологічний словник української мови
11. колодка — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди).  Словник синонімів української мови
12. Колодка — Коло́дка, -дки, -дці (прізв.). Коло́дчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
14. колодка — Колодка, -ки ж. ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103...  Словник української мови Грінченка