колодка —
Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1;VI,VII] — залізний висячий замок [I] — замок [27] — замок висячий [II,IV]
Словник з творів Івана Франка
колодка —
коло́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дки
Орфографічний словник української мови
колодка —
Колода; (під орден) планка; (шевця) копил; (ножа) держак; З. <�висячий> замок; мн. КОЛОДКИ, іс. диби, скрипиці; П. пута; (взуття з дерева) дерев'янки.
Словник синонімів Караванського
колодка —
див. вулик; держак
Словник синонімів Вусика
колодка —
[колодка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, мн. колодки, -док дв'і колодкие
Орфоепічний словник української мови
колодка —
-и, ж. 1》 Зменш. до колода I 1). 2》 Те саме, що колода I 1), 2). 3》 Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль. || розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
колодка —
1. опецьок, оцупок, ковбан, ковбок, ковбиця, ковбочок, дуплянка, див. чурбан 2. (бджіл) дуплянка, пень, (кайдани) диби, скрипиця (шевця) копил, копито (ножа) колодочка це див. замок
Словник чужослів Павло Штепа
колодка —
= колодочка деталь смичка струнних музичних інструментів, призначена для регулювання натягання волосин смичка, яке здійснюється за допомогою спеціального гвинта.
Словник-довідник музичних термінів
колодка —
КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І.
Словник української мови у 20 томах
колодка —
заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І.
Фразеологічний словник української мови
колодка —
ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди).
Словник синонімів української мови
колодка —
КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
колодка —
Колодка, -ки ж. ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103...
Словник української мови Грінченка