конвой —
-ю, ч. 1》 Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). 2》 Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
конвой —
КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (І. Франко); А що шляхи були дуже небезпечні від татар..
Словник української мови у 20 томах
конвой —
конво́й (голл. konvooi, франц. convoi – супроводження, від convoyer – супроводити) 1. Військовий загін (частина), що охороняє і супроводить транспорт, обоз, полонених, заарештованих тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
конвой —
ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А.
Словник синонімів української мови
конвой —
КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар..
Словник української мови в 11 томах
конвой —
Конво́й, -во́ю м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб.
Словник української мови Грінченка