конвой
КОНВО́Й, ю, ч.
1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.).
Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44);
А що шляхи були дуже небезпечні від татар.., то приставляли [козаки] до кожного каравану конвой (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400).
2. Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу.
Малі кораблі конвою зав’яжуть нерівний бій з ворожими торпедоносцями (Кучер, Голод, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)