конвойний
КОНВО́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до конво́й.
Конвойна охорона;
// Який належить до конвою.
Транспорт не може маневрувати.. Його повинні захистити конвойні кораблі (Ткач, Моряки, 1948, 37).
2. у знач. ім. конво́йний, ного, ч. Те саме, що конво́йник.
З обох флангів колону охороняли конвойні (Бурл., Напередодні, 1956, 4).
Словник української мови (СУМ-11)