конвойний
КОНВО́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до конво́й.
Закон України “Про війська внутрішньої та конвойної охорони” ухвалено ще в 1992 році (з мови документів);
// Який відноситься до конвою.
Транспорт не може маневрувати .. Його повинні захистити конвойні кораблі (Д. Ткач).
2. у знач. ім. конво́йний, ного, ч. Те саме, що конво́йник.
На ганок .. виходять декілька конвойних (В. Винниченко);
З обох флангів колону охороняли конвойні (Ф. Бурлака);
Йдучи в супроводі конвойного до ешелону, Грабовський побачив Митусу (М. Сиротюк);
Прибіг Попов. Віддав пакет конвойному й, не глянувши на арештанта, пішов назад (Василь Шевчук);
Конвойні підійшли до полонених, почали знімати наручники (О. Бердник);
* У порівн. Мовчки провів його до Пінчукової хатинки, йдучи позаду, мов конвойний (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)