конвойник
КОНВО́ЙНИК, а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.).
В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони,.. дудлять [спирт] з бутлів (Гончар, II, 1959, 234).
Словник української мови (СУМ-11)