конвойник —
-а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
конвойник —
КОНВО́ЙНИК, а, ч. Те саме, що конвої́р. В одному місці вже йде міньба, в іншому – бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні .. дудлять [спирт] з бутлів (О. Гончар); Минула якась там година, аж заходять до камери конвойники (В. Шкляр).
Словник української мови у 20 томах
конвойник —
ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.
Словник синонімів української мови
конвойник —
КОНВО́ЙНИК, а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.). В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони,..
Словник української мови в 11 томах