котедж —
[котедж] -джу, ор. -джеим, м. (ў) -дж'і, р. мн. -дж'іў
Орфоепічний словник української мови
котедж —
-у, ч. Невеликий, перев. заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
котедж —
КОТЕ́ДЖ, у, ч. Міський або сільський індивідуальний житловий будинок, перев. з невеликою ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (І.
Словник української мови у 20 томах
котедж —
коте́дж (англ. cottage, спочатку – селянський будинок) невеликий заміський житловий будинок з ділянкою землі; будинок, розрахований на одну сім’ю.
Словник іншомовних слів Мельничука
котедж —
БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм.
Словник синонімів української мови
котедж —
КОТЕ́ДЖ, у, ч. Невеликий, переважно заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (Мик.
Словник української мови в 11 томах
котедж —
(англ. — селянська будівля) Індивідуальний житловий будинок в Англії, який виник на зламі XVI–XVII ст. Згодом був поширений в скандинавських та інших країнах, де являв собою одноквартирний будинок на невеликій, але впорядкованій земельній ділянці.
Архітектура і монументальне мистецтво