котедж
КОТЕ́ДЖ, у, ч.
Міський або сільський індивідуальний житловий будинок, перев. з невеликою ділянкою землі.
Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (І. Микитенко);
Марійка навіть не помітила, як проїхали центр і околицю з присадкуватими котеджами (О. Донченко);
У нас був прекрасний котедж на березі океану (О. Бердник);
На цій вулиці тільки з одного боку, за парком, – білі котеджі з червоними дахами в садках (Б. Харчук);
Табір являв собою селище на сотню котеджів з усіма вигодами (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)