котедж
КОТЕ́ДЖ, у, ч. Невеликий, переважно заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі.
Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (Мик., І, 1957, 191);
Марійка навіть не помітила, як проїхали центр і околицю з присадкуватими котеджами для робітників велозаводу (Донч., V, 1957, 566).
Словник української мови (СУМ-11)