котедж

Ко́тедж, -джу; -джі, -джів (англ.)

Значення в інших словниках

1. котедж — коте́дж іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. котедж — див. БУДИНОК.  Словник синонімів Караванського
3. котедж — див. дім  Словник синонімів Вусика
4. котедж — [котедж] -джу, ор. -джеим, м. (ў) -дж'і, р. мн. -дж'іў  Орфоепічний словник української мови
5. котедж — -у, ч. Невеликий, перев. заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. котедж — Дімок, дімочок, хата, хатина, хатинка, див. дача, жиліще  Словник чужослів Павло Штепа
7. котедж — КОТЕ́ДЖ, у, ч. Міський або сільський індивідуальний житловий будинок, перев. з невеликою ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (І.  Словник української мови у 20 томах
8. котедж — коте́дж (англ. cottage, спочатку – селянський будинок) невеликий заміський житловий будинок з ділянкою землі; будинок, розрахований на одну сім’ю.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. котедж — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
10. котедж — КОТЕ́ДЖ, у, ч. Невеликий, переважно заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (Мик.  Словник української мови в 11 томах
11. котедж — (англ. — селянська будівля) Індивідуальний житловий будинок в Англії, який виник на зламі XVI–XVII ст. Згодом був поширений в скандинавських та інших країнах, де являв собою одноквартирний будинок на невеликій, але впорядкованій земельній ділянці.  Архітектура і монументальне мистецтво