кочерга —
-и, ж. 1》 Те саме, що коцюба 1). 2》 тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). 3》 тільки мн. Те саме, що кочережник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кочерга —
КОЧЕРГА́, и́, ж. 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка – вона своє діло зна, жар загріба (Номис); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (М.
Словник української мови у 20 томах
кочерга —
(-и) ж.
Словник жарґонної лексики української мови
кочерга —
(до) но́са (й) коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
кочерга —
КОЦЮБА́, КОЧЕРГА́. — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу (І. Нечуй-Левицький); З майна вона встигла врятувати лише одну сковорідку та дві кочерги (Ю. Збанацький). КОЦЮ́БНИК (місце, де стоїть коцюба, рогач тощо), КОЧЕРЕ́ЖНИК, КОЧЕ́РГИ.
Словник синонімів української мови
кочерга —
КОЧЕРГА́, и́, ж. 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев’яні скриньки (Стельмах, Вел.
Словник української мови в 11 томах
кочерга —
Кочерга, -ги ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. ум. кочере́жка.
Словник української мови Грінченка