кочерга
КОЦЮБА́, КОЧЕРГА́. — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу (І. Нечуй-Левицький); З майна вона встигла врятувати лише одну сковорідку та дві кочерги (Ю. Збанацький).
КОЦЮ́БНИК (місце, де стоїть коцюба, рогач тощо), КОЧЕРЕ́ЖНИК, КОЧЕ́РГИ. В коцюбнику, перевертаючись, граються котята (М. Стельмах); Кинула (молодиця) сапу в кочережник, зірвала з кілочка рушник — хоч умитися ж! (І. Вирган); Шаміль розсупонився, скинув сіряк, повісив у кочергах (О. Гончар).
Словник синонімів української мови