криж —
-а, ч., заст. 1》 Хрест. Лежати крижем — лежати, падати лицем до землі, розкинувши руки. 2》 Хрестоподібне руків'я (звичайно меча).
Великий тлумачний словник сучасної мови
криж —
А, ч., заст. 1. Хрест. 2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Прогірклим медом пахне сіножать, зелені шкла горять в зеленій хижі, де мертві сплять, навіки впавши крижем, здобувши приостанню благодать. (П-1:76).
Словник поетичної мови Василя Стуса
криж —
КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила Матір Божая, На крижеві стала (П. Чубинський); Серце моє обгоріло і всохло. І стала я, мов сова на руїнах, мов одинока пташина на крижі (П.
Словник української мови у 20 томах
криж —
Хрест
Словник застарілих та маловживаних слів
криж —
ХРЕСТ (предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., з'єднаних хрестоподібно), ХРЕСТОВИ́НА, ХРЕСТОВИ́ННЯ заст., ОХРЕ́СТЯ, КРИЖ заст. Скрізь, на вікнах і вітринах, хрести з паперу без кінця (В. Сосюра); Економські прикажчики..
Словник синонімів української мови
криж —
КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161). ◊ Лежа́ти (лягти́, па́дати, впа́сти і т. ін.) кри́жем — лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч.
Словник української мови в 11 томах