Словник української мови у 20 томах

криж

КРИЖ, а, ч., заст.

1. Хрест.

Ой виступила Матір Божая, На крижеві стала (П. Чубинський);

Серце моє обгоріло і всохло. І стала я, мов сова на руїнах, мов одинока пташина на крижі (П. Загребельний);

Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж (В. Рубан);

// у знач. присл. кри́жем. У формі, що нагадує такий предмет.

Крижем розкинувши руки, печеніг завалився біля багаття (Ю. Логвин).

2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча).

Князь Дмитер перед царем став, На криж свої руки складав (з легенди);

Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (С. Скляренко).

3. Те саме, що кри́жень.

Ось перед очима заяскріло біле черево здоровенного крижа. Криж плив, щосили гребучи ніжками (І. Білик).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. криж — Криж: — хрест [21;42;III,IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. криж — криж іменник чоловічого роду хрест; хрестоподібна ручка — звичайно меча) рідко  Орфографічний словник української мови
  3. криж — ЗСТ. хрест; АНАТ. крижова кістка; мн. КРИЖІ, поперек.  Словник синонімів Караванського
  4. криж — -а, ч., заст. 1》 Хрест. Лежати крижем — лежати, падати лицем до землі, розкинувши руки. 2》 Хрестоподібне руків'я (звичайно меча).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. криж — Хрест, хрестик, хрестичок  Словник чужослів Павло Штепа
  6. криж — А, ч., заст. 1. Хрест. 2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Прогірклим медом пахне сіножать, зелені шкла горять в зеленій хижі, де мертві сплять, навіки впавши крижем, здобувши приостанню благодать. (П-1:76).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. криж — Хрест  Словник застарілих та маловживаних слів
  8. криж — ХРЕСТ (предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., з'єднаних хрестоподібно), ХРЕСТОВИ́НА, ХРЕСТОВИ́ННЯ заст., ОХРЕ́СТЯ, КРИЖ заст. Скрізь, на вікнах і вітринах, хрести з паперу без кінця (В. Сосюра); Економські прикажчики..  Словник синонімів української мови
  9. криж — Криж, -жа́, -же́ві; крижі́, -жі́в (хрест)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. криж — КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161). ◊ Лежа́ти (лягти́, па́дати, впа́сти і т. ін.) кри́жем — лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч.  Словник української мови в 11 томах