криж
КРИЖ, а, ч., заст.
1. Хрест.
Ой виступила Матір Божая, На крижеві стала (П. Чубинський);
Серце моє обгоріло і всохло. І стала я, мов сова на руїнах, мов одинока пташина на крижі (П. Загребельний);
Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж (В. Рубан);
// у знач. присл. кри́жем. У формі, що нагадує такий предмет.
Крижем розкинувши руки, печеніг завалився біля багаття (Ю. Логвин).
2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча).
Князь Дмитер перед царем став, На криж свої руки складав (з легенди);
Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (С. Скляренко).
3. Те саме, що кри́жень.
Ось перед очима заяскріло біле черево здоровенного крижа. Криж плив, щосили гребучи ніжками (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)