кімната —
-и, ж. 1》 Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. 2》 з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кімната —
КІМНА́ТА, и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; покій (у 1 знач.). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
кімната —
(-и) ж.
Словник жарґонної лексики української мови
кімната —
КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
кімната —
КІМНА́ТА, и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насажу [насаджу] (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
кімната —
(польс. < лат. — приміщення з піччю) 1. Окремий просторовий осередок для житла в квартирі, палаці. 2. Приміщення спеціального призначення у громадській споруді (наприклад, К. відпочинку).
Архітектура і монументальне мистецтво