кімната
КІМНА́ТА, и, ж.
1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; покій (у 1 знач.).
До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка);
Спить спокійно у другій кімнаті кароокий, смуглявий синок (В. Сосюра);
Його пропустили в кімнату директора, який зразу спитав: – Чи ти добрий конюх? (В. Барка);
Я знімав невеличку кімнату недалеко від Академії (Д. Білий).
2. з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі і т. ін.
Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (С. Васильченко);
У корпусів Інституту теоретичної кібернетики характерна особливість: на кожному із семи поверхів є по дві-три семінарських кімнати площею сімдесят квадратних метрів (з наук.-попул. літ.);
Як правило, навчальна кімната має прямокутну форму з розташуванням вікон уздовж однієї довгої стіни (з навч. літ.).
(1) Кімна́та відпочи́нку (спочи́нку) – кімната на підприємстві, в установі і т. ін., у якій відпочивають.
Після роботи і обіду Жанна часто залишалася в кімнаті спочинку (В. Собко);
Ліда зайшла до кімнати відпочинку клініки, де лікарі нашвидкуруч випивали каву (Люко Дашвар);
(2) Кімна́та ма́тері й дити́ни – приміщення в будинку вокзалу, автостанції і т. ін. для відпочинку транзитних пасажирів – матерів із дітьми.
На залізничному вокзалі працює кімната матері й дитини. Тут можна і відпочити, і перевдягнутися, і нагодувати дитину (з газ.);
Ми́ти / поми́ти ха́ту (кімна́ту, каза́рму і т. ін.) див. ми́ти;
(3) Пере́дня кімна́та – те саме, що передпо́кій 1.
Через передню кімнату випадково саме пробігла Марина (О. Ільченко);
У невеличкій передній кімнаті він отримав з рук мовчазного ченця-служника свічку, вніс, як годилося, пожертву і ще на кілька секунд затримався, очікуючи благословення (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)