кімната
кімна́та
-и, ж.
1》 Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій.
2》 з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо.
Кімната матері й дитини — приміщення в будинку вокзалу, автостанції тощо для відпочинку транзитних пасажирів – матерів з дітьми.
Великий тлумачний словник сучасної української мови