метафора —
мета́фора іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
метафора —
(гр. metaphora — переміщення, віддалення) один із найпоширеніших тропів, що виникає в результаті вживання слова в переносному значенні за схожістю означуваного предмета з іншим. Метафора нагадує згорнене порівняння, компактна і образна: конвертики хат; глобус катусти (Л.Костенко).
Словник стилістичних термінів
метафора —
[меитафора] -рие, д. і м. -р'і
Орфоепічний словник української мови
метафора —
-и, ж. Художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метафора —
МЕТА́ФОРА, и, ж. Художній засіб, який полягає в переносному вживанні слова або вислову на основі подібності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб.
Словник української мови у 20 томах
метафора —
• метафора (від грец. μεταφορά — перенесення) - троп, заснований на перенесенні за подібністю ознак і властивостей одного предмета, явища на інший. В основі М. лежить здатність слова, при активізації різних граней його семантики, примножувати свою.
Українська літературна енциклопедія
метафора —
мета́фора (від грец. μεταφορά – переміщення, віддалення) зворот мови, троп; образний вислів поняття, будь-яке іносказання, алегорія; вживання образного виразу чи слова в переносному значенні.
Словник іншомовних слів Мельничука
метафора —
Один з осн. виразів емоційності, слово або словосполучення, яке розкриває сутність і особливості одного явища перенесенням на нього певних ознак і властивостей ін. (жар почуттів, синя одежа моря).
Універсальний словник-енциклопедія
метафора —
МЕТА́ФОРА, и, ж. Художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб.
Словник української мови в 11 томах