метафора
МЕТА́ФОРА, и, ж.
Художній засіб, який полягає в переносному вживанні слова або вислову на основі подібності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб.
Романтичний пафос, властивий творчій натурі Гончара, породив у нього прагнення до образів особливо містких, згущених, конденсованих (його метафори, наприклад, часто-густо переростають у своєрідну символіку) (з наук. літ.);
Прошу ніяким світом не думати, що се я розповідаю видумку або що напис на заголовку сеї повістки – яка-небудь метафора (І. Франко);
Влучні метафори та яскраві, несподівані образи рясніли в його сентенціях без надужиття і без афектації (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)