метафора
мета́фора
• метафора
(від грец. μεταφορά — перенесення)
- троп, заснований на перенесенні за подібністю ознак і властивостей одного предмета, явища на інший. В основі М. лежить здатність слова, при активізації різних граней його семантики, примножувати свою.номінативну функцію. Напр.: "Гашу над столом моїм Полум'я зблідлий листок...". (В. Свідзінський). Побутує тлумачення М. як скороченого порівняння (листок полум'я — полум'я, як листок), проте в М. обидва плани смислової структури виступають у злитті, а не в окремішності, якою характеризується порівняння. На цій принциповій різниці наголошував ще Митрофан Довгалевський. Давнім укр. поетикам притаманний той нормативний підхід до М., що бере початок в античності, а згодом утверджується в естетиці класицизму. Для укр. поет. традиції, особливо Т. Шевченка та його послідовників, характерна метафор. система, заснована на відносній стриманості й ощадливості тропів, закоріненості їх у фольклорі і нар. символіці, на реаліст. основі асоціацій, що не виключає яскраво експресивного інакомовлення: "І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами" (Т. Шевченко). Романтична і символістська поетики, навпаки, тяжіли до посиленої метафоричності. В укр. поезії яскравою метафорикою позначені твори П. Тичини, М. Бажана, В. Мисика, Л. Первомайського, Д. Павличка, Л. Костенко, І. Драча, М. Вінграновського та ін. Вишуканість метафор. письма властива й поетам молодої генерації — І. Малковичу, В. Герасим'юку, І. Римаруку, Ю. Буряку, Ю. Андруховичу та ін. М. поетична (вживана і в прозовому творі) несе великий заряд суб'єктивного сприйняття й індивідуального світовідчування, власної системи цінностей митця. Своєрідність поет. світу письменника великою мірою зумовлена питомою вагою та характером метафорики. М. є істотною ознакою сучас. худож. мислення (М. кінематографічні, живописні тощо). Тому вивчення М. вийшло далеко за межі стилістики та поетики: вона стала предметом уваги семіотики, логіки й методології науки, теорії пізнання.
■ Літ.: Потебня А. А. Из записок по теории словесности. Х., 1905; Мейлах Б. С. Метафора как элемент художественной системы. В кн.: Мейлах Б. С. Вопросы литературы и эстетики. Л., 1958; Коцюбинська М. Х. Відтворення чи перетворення. "Радянське літературознавство", 1967, № 1; Соловей Е. С. "Метафора-прийом" і "метафора-відкриття". "Радянське літературознавство", 1970, № 1; Соловей Е. С. Нові дослідження про метафору. "Радянське літературознавство", 1973, № 2: Жоль К. К. Мысль. Слово. Метафора. К., 1984; Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи. К., 1986; Метафора в языке и тексте. М., 1988; Теория метафоры. М., 1991.
Е. С. Соловей.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)