метатеза
метате́за
• метатеза
(від. грец. μετάυεσις — переміщення, перестановка) — переставляння звуків, рідше складів у словах (напр., бгати з гъбати, ведмідь з медвЂдь, капость з пакость). Частіше буває в словах іншомов. походження [напр., друшляк з нім. Durchschlag (дуршлаг), Нимидора з грец. Μυνοδωρα (Минодора) ]. Зумовлене намаганням уникнути важковимовлюваних або не властивих даній мові звукосполучень; один із видів комбінаторних змін звуків. Форми М. нерідко стають термінами (напр., шавлія з сальвія), розмовними (соша з шосе), просторічними (булгахтер з бухгалтер), діалектними (кирниця з криниця) синонімами літ. лексики. У худож. л-рі жартівливі М. використовуються для створення каламбурних та гумор. ефектів (напр.: "...Купріян нікуди не зникав, порався біля пані, яка безуспішно шукала пляшечку з валер'янкою. — Валер'яне! Де моя купріянка? Тобто, де валер'янка?". О. Носенко).
■ Літ.: Булаховський Л. А. З історичних коментаріїв до української мови. Метатеза. "Мовознавство", 1949, т. 8.
О. Д. Пономарів.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)