монофтонг —
монофто́нг іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
монофтонг —
-а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
монофтонг —
МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук. Монофтонг – голосний з артикуляційною та акустичною однорідністю (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
монофтонг —
монофто́нг (грец. μονόφθογγος, від μόνος – єдиний і φθόγγος – звук) простий голосний звук на відміну від складних голосних звуків (дифтонгів, трифтонгів).
Словник іншомовних слів Мельничука
монофтонг —
МОНОФТО́НГ лінгв., ОДНОЗВУ́К.
Словник синонімів української мови
монофтонг —
МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук. Монофтонг — простий голосний звук (однозвук) (Сл. лінгв. терм., 1957, 95).
Словник української мови в 11 томах