монофтонг
МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук.
Монофтонг — простий голосний звук (однозвук) (Сл. лінгв. терм., 1957, 95).
Словник української мови (СУМ-11)МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук.
Монофтонг — простий голосний звук (однозвук) (Сл. лінгв. терм., 1957, 95).
Словник української мови (СУМ-11)