Значення в інших словниках
-
основоположник —
(той, хто поклав початок чогось) зачинатель, засновник, родоначальник, книжн. фундатор.
Словник синонімів Полюги
-
основоположник —
основополо́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
основоположник —
див. апостол; Творець
Словник синонімів Вусика
-
основоположник —
-а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
основоположник —
ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з наук.
Словник української мови у 20 томах
-
основоположник —
ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу).
Словник синонімів української мови
-
основоположник —
Основополо́жник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
основоположник —
ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін...
Словник української мови в 11 томах