основоположник

основополо́жник

-а, ч.

Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.

Значення в інших словниках

1. основоположник — (той, хто поклав початок чогось) зачинатель, засновник, родоначальник, книжн. фундатор.  Словник синонімів Полюги
2. основоположник — основополо́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. основоположник — див. апостол; Творець  Словник синонімів Вусика
4. основоположник — Заснувач  Словник чужослів Павло Штепа
5. основоположник — ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з наук.  Словник української мови у 20 томах
6. основоположник — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу).  Словник синонімів української мови
7. основоположник — Основополо́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. основоположник — ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін...  Словник української мови в 11 томах