основоположник
ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч.
Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.
Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з наук. літ.);
На сторінках літопису українського реалістичного театру золотими літерами історія викарбувала ім'я Кропивницького, основоположника нашого професіонального театру (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)