панікер —
паніке́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
панікер —
-а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
панікер —
ПАНІКЕ́Р, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Яків Баш); – Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас немає? (А. Крижанівський).
Словник української мови у 20 томах
панікер —
ПАНІКЕ́Р, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Баш, П’єси, 1958, 142); З обуренням він [К. Є.
Словник української мови в 11 томах