панікер
ПАНІКЕ́Р, а, ч.
Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку.
[Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Яків Баш);
– Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас немає? (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)