Значення в інших словниках
-
плоть —
плоть іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
плоть —
Тіло, ЗСТ. м'ясо; (антипод духу) фізіологія, емоційність, чуттєвість.
Словник синонімів Караванського
-
плоть —
-і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). || Людське тіло як носій, джерело чуттєвості. || перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь. Крайня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа або клітора.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
плоть —
ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (І. Котляревський); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...
Словник української мови у 20 томах
-
плоть —
вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь.
Фразеологічний словник української мови
-
плоть —
ТІ́ЛО (організм людини або тварини в цілому), ТІЛЕСА́ мн., заст., ПРАХ книжн., заст.; ПЛОТЬ (на противагу психіці, духовному началу). Дощ застав мене в цім малиняку і зросив мене до голого тіла (М. Грушевський); Так, чистий суфіє! я п'ю.
Словник синонімів української мови
-
плоть —
ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...
Словник української мови в 11 томах
-
плоть —
Плоть, -ти ж. = плит. Шух. І. 183.
Словник української мови Грінченка