плоть

вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь. Ідея еволюції матерії, що увійшла вже в плоть і кров усього сучасного природознавства, найбільшого значення набула в біології (Вибр. праці М. Г. Холодного). увійти́ в кров і плоть. Нерозривна єдність літератури російської і української проявляється, цілком зрозуміло, не лише в деклараціях. Вона стала традицією, увійшла в кров і плоть наших письменників (С. Крижанівський). 2. перев. вхо́дити / ввійти́ в кров кому і без додатка. Ставати звичним або необхідним для кого-небудь. Вони всі вже були добре обстріляні, і солдатські суворі звичаї входили їм у кров (О. Гончар); Це приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле).

кров і плоть. 1. Рідна дитина. Їм так і не дали виплакатися як .. належить матерям, коли виряджають діточок на самостійне життя .. Без молитви, без хреста благословляли вони кров і плоть свою у стражденну життєву путь... (Ю. Смолич). 2. Єство, сутність. Неси в щільник свій мозок, кров і плоть. Таких, як ти, кипучі міліони (мільйони) (М. Рильський); І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан). плоть і кров. Особистий досвід, пережиті роки разом з рідним народом .. дають поетові той життєвий матеріал, що робить його поезію конкретною і правдивою у своїй плоті і крові (З газети).

одна́ (єди́на) плоть. Нерозривне ціле. Мені здається, що ми — одне ціле: одна думка, одна плоть. І вже не лише у неї болить вивихнута нога, а біль і жаль пронизує всього мене (Ю. Збанацький); Його (В. Маяковського) рядки, немов бичі свистючі, Пекли й разили, щоб навік збороть, Проти ворожої ставав він тучі, Бо знав, що Клас і він — єдина плоть (М. Рильський).

плоть від пло́ті кого, чого. 1. Рідна дитина. Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом. Права рука .. здирає гада з шиї; ліва — одриває його від стегна.. А все в цілому явилося перед очі батька уже не сином,— плоть від плоті,— а пластичним образом скам’янілої молодості і трагічно скованої сили (І. Волошин). 2. Невід’ємна, органічна частина чого-небудь. Наші письменники, наші митці — діти трудового народу, плоть од плоті його (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. плоть — плоть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плоть — Тіло, ЗСТ. м'ясо; (антипод духу) фізіологія, емоційність, чуттєвість.  Словник синонімів Караванського
3. плоть — -і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). || Людське тіло як носій, джерело чуттєвості. || перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь. Крайня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа або клітора.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плоть — Тіло  Словник чужослів Павло Штепа
5. плоть — ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (І. Котляревський); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...  Словник української мови у 20 томах
6. плоть — ТІ́ЛО (організм людини або тварини в цілому), ТІЛЕСА́ мн., заст., ПРАХ книжн., заст.; ПЛОТЬ (на противагу психіці, духовному началу). Дощ застав мене в цім малиняку і зросив мене до голого тіла (М. Грушевський); Так, чистий суфіє! я п'ю.  Словник синонімів української мови
7. плоть — ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...  Словник української мови в 11 томах
8. плоть — Плоть, -ти ж. = плит. Шух. І. 183.  Словник української мови Грінченка