плоть

-і, ж.

Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу).

|| Людське тіло як носій, джерело чуттєвості.

|| перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь.

Крайня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа або клітора.

Значення в інших словниках

1. плоть — плоть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плоть — Тіло, ЗСТ. м'ясо; (антипод духу) фізіологія, емоційність, чуттєвість.  Словник синонімів Караванського
3. плоть — Тіло  Словник чужослів Павло Штепа
4. плоть — ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (І. Котляревський); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...  Словник української мови у 20 томах
5. плоть — вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
6. плоть — ТІ́ЛО (організм людини або тварини в цілому), ТІЛЕСА́ мн., заст., ПРАХ книжн., заст.; ПЛОТЬ (на противагу психіці, духовному началу). Дощ застав мене в цім малиняку і зросив мене до голого тіла (М. Грушевський); Так, чистий суфіє! я п'ю.  Словник синонімів української мови
7. плоть — ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту...  Словник української мови в 11 томах
8. плоть — Плоть, -ти ж. = плит. Шух. І. 183.  Словник української мови Грінченка