повадка —
пова́дка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
повадка —
[повадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док
Орфоепічний словник української мови
повадка —
-и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повадка —
ПОВА́ДКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. – Та то в неї тільки повадка така – сльозами доймати (Панас Мирний); Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (О.
Словник української мови у 20 томах
повадка —
ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал.
Словник синонімів української мови
повадка —
ПОВА́ДКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. — Та то в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Мирний, III, 1954, 63); Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (Гончар, Таврія...
Словник української мови в 11 томах