повергати

Валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати, повалювати, повалити, розвалювати, розвалити, порозвалювати, кидати, кинути, викидати, викинути, повикидати, закидати, закинути, позакидати, перекидати, перекинути, поперекидати, розкидати, розкинути, порозкидати

Значення в інших словниках

1. повергати — поверга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повергати — -аю, -аєш, недок., повергнути і рідше повергти, -гну, -гнеш; мин. ч. поверг, -ергла, -ергло і повергнув, -ергнула, -ергнуло; док., перех., ритор. 1》 Примушувати падати; звалювати. || перен. Перемагати. || тільки док., перен., діал. Кинути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повергати — ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., кого, що, уроч. 1. Примушувати падати; звалювати. Таки повергають Кочубея на дибу й в'яжуть за руки (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. повергати — поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь. Він сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (С. Добровольський); Хіба не ми в боях під Сталінградом, Повергли в прах нападників орду! (І.  Фразеологічний словник української мови
5. повергати — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. повергати — ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех., ритор. 1. Примушувати падати; звалювати; // перен. Перемагати. Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (Тич., Зростай..  Словник української мови в 11 томах