повергати —
ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., кого, що, уроч. 1. Примушувати падати; звалювати. Таки повергають Кочубея на дибу й в'яжуть за руки (Г.
Словник української мови у 20 томах
повергати —
поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь. Він сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (С. Добровольський); Хіба не ми в боях під Сталінградом, Повергли в прах нападників орду! (І.
Фразеологічний словник української мови
повергати —
I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
повергати —
ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех., ритор. 1. Примушувати падати; звалювати; // перен. Перемагати. Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (Тич., Зростай..
Словник української мови в 11 томах